• Завантаження погоди...
  • --
  • :
  • --
  • |
  • року

15300, м. Корюківка,

вул. Індустріальна, 40

(04657) 3-43-53

(04657) 3-43-52

Спогади про людей і підприємство

Зі спогадів Біжовця Михайла Петровича

Біжовец М.П. народився в селі Кудрівка Сосницького р-ну, навколо якого по р. Убідь шуміли «корабельні» соснові бори. З малих літ він любив збирати ягоди, гриби ловити рибу і просто бувати в лісах. Після закінчення 8 класів поступив в Лубенський лісовий технікум і після його закінчення був направлений в Томську лісовпорядкувальну експедицію. Після служби в армії працював помічником лісничого Березнянського л-ва, лісничим Любечського л-ва, головним лісничим Сосницького міжколгоспного лісгоспу, одночасно  навчаючись заочно в  Українській сільгосп академії по спеціальності «Лісове господарство», 10 років працював головним інженером Холминського держлісгоспу, потім був переведений в об’єднання «Чернігівліс» на посаду провідного інженера по переробці деревини. З березня 1992 року по жовтень 1998 року працював Директором Корюківського держлісгоспу. Всього на різних посадах 37 років в лісовому господарстві.
За ці роки велась розбудова лісгоспу: побудовано на новому місці садиби Брецького, Корюківського і Тихоновицького л-в, обновлені Щорське і Єлінське і асфальтована їх територія. Майже повністю оновлений машино тракторний парк для чого придбано нових до 40 тракторів і автомобілів, в тому числі 3 пожежні і потужний автокран. Асфальтовані території паркетного цеху, нижнього складу, автотракторного парку і огорожені залізобетонними парканами. Побудований допоміжний лісопильний цех, котельня для обігріву цеху переробки деревини, замінені котли на пічному паливі на дров’яні в центральній котельні. Підведений газопровід в більшість будинків працівників в м. Корюківка, побудована нова 2 км. каналізація, водопровід і скважина. Паркетний цех почав випускати паркет художній на базі штучно мореного дуба, паркет штучний, облицювальну дощечку.
Лісгосп вийшов на міжнародний ринок і почав поставляти закордон продукцію переробки деревини і лісо продукцію. Проведена реконструкція нижнього складу в результаті залізнична колія і підкранові колії козлових кранів переобладнані з дерев’яних шпал на залізобетонні, побудовані 2 залізні естакади з колодотягачами замість 1 дерев’яної, введена в дію розкряжувальна автоматична лінія 10-15кВ, замінені старі на сучасні електропили. Всі вальщики лісу отримали перші в області замість старих бензопилок «Урал» сучасні «Хускварна». Вся навісна техніка, автомобілі для перевезення людей, запчастини. матеріали були розміщені в реконструйовані бокси або в 5 побудованих металевих ангарах. За кошти лісгоспу було переобладнано 2 гуртожитки для працівників, побудовано нові будинки або відремонтовано пустуючи, в результаті робітники отримали 28 квартир, все житло за кошти лісгоспу, приватизовано – більше 70 квартир. Лісгосп відіграв основну роль в відкритті Щорського лісового коледжу. Для оперативного керування було встановлено рації на всіх пожежні автомобілі і службові головних спеціалістів і лісничих. Для потреб працівників було відкрито 3 магазини в лісництвах. Майже 25 років рядом в лісовому господарстві пропрацювала на різних посадах дружина Олександра Олексіївна.

Про Горового Данила Івановича

Горовий Данило Іванович (1901-1961) Закінчив Московську академію лісового господарства. В роки великої вітчизняної війни воював у званні майор. Список нагород: Орден Красного Знамені; Орден Кутузова ІІІ; Орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня; Орден Олександра Невского; Орден Отечественой Войни І ступеня; Орден Отечественой Войни ІІ ступеня; Орден Красной Звезди; Орден Слави ІІ ступеня. Після воєний час був лісничий Тихоновицького лісництва, а з 19 листопада 1945 року згідно наказа №58 по Корюківському лісгоспу призначений директором по 1953 рік. Внучка Панкрат’єва В.М. проживає в Корюківці по вулиці Мічуріна.

Про Костирко Миколу Володимировича (1929 р.н.)

Лісничий Щорського лісництва 1966-1990 роки, змінив лісничого Чубук А.В. (пішов на посаду директора Чернігівського лісгоспу). Закінчив Гомельський лісовий технікум. В лісництво прийшов участковим техніком в 1961 році, також працював пом. лісничого Новоборовицького лісництва. При нього пом. лісничого працювала Грищенко Є.С., а потім Анищенко Т.Г. У 1967 році заочно закінчив Київську лісову академію. Контора лісництва була побудована в 1957 році. На той час склад лісової охорони 16 чол., постійних працівників лісництва 8 чол.. Зарплата лісничого 150 руб. Переважаючі насадження лісництва середньовікові. Розсадники лісництва в урочище Займище та кв. 24. Нагороджений в 80 роки медалями за краще лісництво. Сьогодні лісництво очолює молодий спеціаліст Бібік Андрій Валерійович.

Про Кириченка Миколу Івановича

Кириченко Микола Іванович народився 2 січня 1931 року в селі Знаменка Прилуцького району. З 1975 по 1992 р.р. працював директором ДП «Корюківський лісгосп»
З 1949 по 1954 р.р. навчався в Київському лісогосподарському інституті на лісомеліоративному факультеті. З 1954-1959 лісничий Сумского лісництва, Карчанского лісгоспа, з 1959-1960 старший лісничий Карчанського лісгоспу, з 1960- 1969 року лісничий Гутянського лісництва Холменського лісхоза, з 1969-1974 головний лісничий Холминського лісгоспу, з 1974-1975 головний інженер Холминського лісгоспу.

Про Козловського Миколу Гнатовича

Козловський Микола Гнатович народився в селі на Кіровоградщині. Змалку був залюблений у рідну українську природу. І свою майбутню професію пов’язав з лісом. Закінчив Вознесенський лісовий технікум та Брянський технологічний інститут. Трудовий шлях розпочав з посади майстра лісу в Ніжинському лісгоспі. На Корюківщині трудову діяльність розпочав техніком Корюківського лісництва з 1958-1965роки, потім перейшов пом. лісничого Новоборовицького лісництва з 1965 – 1967 роки, а з 1967 року лісничим Корюківського лісництва. На цій посаді працював до 1977 року. З 1977 року 20 років працював директором Семенівського лісгоспу. Держава оцінила його професійні здібності нагородив самою високою для лісівників нагородою – «Заслужений працівник лісового господарства». Двоє його синів також вибрали нелегку професію лісовода.

Про родину Мірошників

Мірошник Микола Олександрович народився в с. Сувид Київського району 5 березня 1922 року. В червні 1941 року інститут, де навчався Мірошник Микола Олександрович, був евакуйований до Воронежа.Далі, в 1942 році – до Такжикської АРСР, де навчався до 1943 року. В 1943 році інститут повернувся до Воронежа. Там Микола Олександрович закінчив своє навчання в 1944 році, отримавши диплом інженера лісового господарства. В травні 1944 р,був направлений на стратегічний об’єкт – трест «Донбасшахтоліс». Філія цього підприємства знаходилась в с. Козилівка Корюківського району.
В період окупації Корюківського району, фашистські загарбники рубали і вивозили велику кількість деревини до Німеччини. Очевидці розказували про великі лісовози (такі автомобілі, що працювали на дровах), які вивозили найціннішу і найкращу деревину з наших лісів. Були вирубані великі площі.
Микола Олександрович прибув в с. Козилівку керівником пункту для заготівлі лісу на потреби війни. Трудовий колектив лісозаготівельників складався в основному жінок та підлітків. Працювати було дуже важко. Техніки було мало, ліс заговлявся вручну, використовували коней. Треба було виконувати доведені державні замовлення. Ліс йшов на потреби фронту, на відновлення народного господарства.
В 1943 році Корюківський район був звільнений від окупантів і почалася розбудова. Відновлювали роботу підприємства і організації, заклади освіти і культури. Через великі вирубки лісу на потреби війни, ліси потребували відновлення. З цього часу почались масові насадження лісів. А ліс росте дуже довго, тому посаджені в 1943 році дерева почали використовувати лише через 70-80 років. Завдяки важкій, сумлінній праці Мірошника М.О. і його підлеглих, посаджений у ті важкі воєнні роки ліс використовується сьогодні у будівництві, виробництві меблів та ін. А головне те, що ми сьогодні маємо можливість насолоджуватись лісовими дарами, дихати свіжим повітрям соснового бору, милуватися красою березового гаю.
По закінченню війни продовжував працювати в лісовому господарстві. З 1953 року на протязі 32 років працював головним лісничим Корюківського лісгоспу. Присвоєно звання Заслуженого лісовода України. За його буття були посаджені тисячі гектарів лісу, які залишились нам, нащадкам, передані в надійні руки. Справу Миколи Олександровича продовжив його син.
Мірошник Олександр Миколайович, народився 20 січня 1954 року.
Після закінчення Малинського лісотехнічного технікуму в 1976 році призначений на посаду помічника лісничого Корюківського лісництва, з 1981 року – лісничий цього ж лісництва, а з 1988 року - головний лісничий Корюківського держлісгоспу. Під його керівництвом та за безпосередньою участю створено понад 1000 га нових лісів, були закладені великі розсадники, збудовані теплиці для вирощування посадматерілу по лісництвам лісгоспу. Керував будівництвом в лісгоспі. Під його началом були збудовані контори: Брецького лісництва, Корюківського лісництва, а в 2006 році – контора лісгоспу. У 2007 р Олександр Миколайович приймав участьу гасінні великої пожежі в лісах Херсонщини. Екіпаж пожежної машини під його керівництвом одним з перших подолав відстань близько 1000 км для надання допомоги лісівникам Голо-Пристанського лісового господарства.Пропрацювавши 22 роки на посаді головного лісничого, в 2011 році пішов на заслужений відпочинок. Мірошник О. М.  отримав почесну  грамату ВРУ в 2008 році, почесна грамота іменний годинник голови комітету лісового господарства. Родинну справу понад 15 років продовжує донька Олександра Миколайовича – Мірошник Олена Олександрівна - на посаді бухгалтера Корюківського лісгоспу. Тож можна сміло говорити, що загальний трудовий стаж родини Мірошник в Корюківському лісгоспі складає близько 90 років, і сподіваємось, що продовжуватиметься, адже підростає на дідових розповідях про ліс 10 річна внучка, названа на честь діда - Олександра Мірошник.

Про Анищенко Михайла Климентієвича та династію

Прийшов на роботу тимчасовим працівником в Новоборовицьке лісництво 16 листопада 1966 року. Лісничим був Івашина М.І, всього працівників було – 78, із них лісокультурниці – 24 жінки. Одна машина ГАЗ–63, трелювальний трактор ТДТ–40, бензопила Дружба – 5 шт. Коней – 18 гол., волів – 6 гол. Заготовка лісу на рубках догляду проводилась ручною пилою, трельовка проводилась кіньми.
В 1966 році заготовка на рубках головного користування – 9 тис. м3 , живиці – 60 тон, грибів – 65 тон, берести – 500 кг, хвойної лапки – 350 кг.
Директор лісгоспу Береза Глеб Володимирович, Начальник управління Іжевський Іван Степанович, Головний лісничий лісгоспу Мірошник Микола Олександрович. В 1988 році 30 травня була велика пожежа на площі – 241 га. Посадка лісових культур в таких об’ємах в короткі терміни неможлива тому почали вводити посів лісових культур. 1993 році -1,0 га., 1994 р. 17,7 га., 1998 – 12,0 га., 1999 – 13,0 га. продовжили традицію посіву 2015 р – 0,6 га., 2016 р. - 5,3 га..
В 2004 році була створена перша теплиця по вирощуванню сіянців Сосни звичайної на площі 0,05 га., а в 2006 році – 0,10 га. Поліщук Віра Василівна з 1987 року до 2000 року одна з кращих лісокультурниць лісництва.
До революції 1917 року 4800 га. лісових земель належали поміщиці Мілородович Олександри. Ці ліси ввійшли в державний лісовий фонд Новоборовицького лісництва. В 103 кварталі за часів поміщиці був паровий двигун від якого працювало 6 пилорам. Печі для переробки пневого осмола на скіпідар та вугілля, в кварталі 55 печі для переробки берести на дьоготь, квартал 84 Коромний хутір – скот до – 2 тис. гол. в тому числі дійного до – 200 голів, в кварталі 94 були погреба та льодники, возились молочні продукти на продаж. поміщиця займались посадкою лісу і вирощуванням посад матеріалу.
З  дитинства  пам’ятаю  сплав лісу  по річці, а в 1966 році ліс вивозили по залізниці.
Лісничі Новоборовицького л-ва:
  • 1948–1949 р.р. Собаль К.М.
  • 1949-1963 р.р. Горлов Г.П.
  • 1963–1964 р.р. Тельпіш П.М.
  • 1964–1965 р.р. Сташенко М.М.
  • 1965-1984 р.р. – Івашина М.І.
  • 1984–1988 р.р. – Дворнік Б.М.
  • 1988–1995 р.р.– Рудік Л.С.
  • 1995-1999 р.р. – Аніщенко М.К.
  • 1999-2011 р.р. – Аніщенко С.М.
  • 2011-2013 р.р. – Аніщенко М.К.
  • 2013 і по теперішній час - Моцар А.В.
В лісництві в кв. – 84 є 14 вікових дубів по 250 роки. Кв.91 вид 13 пл. 0,4 га посадка модрини європейської 1951 року. З досвіду роботи сподобалось як в 1966 році на площах лісових культур залишали до 20 кращих дерев сіменників. Їх зрубували під час освітлення в зимовий час, це сприяло лісовідновленню. Вважаю в борових умовах схему розміщення 2,5*0,5 або 2*0,75, а не 2,5*0,75 можна приміняти 2*0,5 зі своєчасним проведенням рубок догляду в молодняках. Культури створювати змішані. За роки роботи в лісництві фізіологічний стан лісів з мінився в гіршу сторону зі санітарного стану. Причина меліорація. Якщо брати до уваги роботу в теперішній час то зараз працюємо без збитку для лісу.
Побажання молоді: «Любіть ліс тоді й робота буде в радість»
Життя присвячене лісу
На правому березі річки Снов в 19 км від районного центру Сновськ в Чернігівській області знаходиться мальовниче село Нові Боровичі. Село оточує сосновий бір-звідси і походить назва села. До революції 1917року оточуючі ліси належали поміщиці Мілародович. А зараз ці ліси війшли в державний лісовий фонд Новоборовицького лісництва ДП «Корюківське лісове господарство. Про те ,що в 103 кварталі за часів поміщиці був паровий двигун від якого працювало 6 пилорам. Печі для переробки пневого осмола на скіпідар та вугілля, в кварталі 55 печі для переробки берести на дьоготь, квартал 84 Коромний хутір – велика рогата худоба до – 2 тис. гол. в тому числі дійного до – 200 голів, в кварталі 94 були погреба та льодники, возились молочні продукти на продаж. Поміщиця займались посадкою лісу і вирощуванням посад матеріалу, знає помічник лісничого Ново-Боровицького лісництва Аніщенко Михайло Климентійович., якій відмітив, в цьому році, 50-ти річний ювілей трудової діяльності в лісництві.
Чому хочеться розповісти про цю людину? По-перше повага перед досвідом роботи. Від лісоруба до лісничого Новоборовицького лісництва ДП «Корюківське лісове господарство» - професійні трудові будні.
Заочно закінчив Малинський лісовий технікум за спеціальністю лісове господарство.
По-друге Михайло Климентійович дуже добра і щира людина. Ніколи не відмовить в допомозі. Його турбують як і колеги по роботі так і земляки села. Його турбують і проблеми підприємства і проблеми села. Незважаючи на свій поважний вік Михайло Климентійович енергійний, завзятий, робота надає йому наснагу. Йому цікаво і з молодими майстрами, і з учнями шкільного лісництва Новоборовицької загально освітньої школи. А з ним цікаво всім. Бо має стільки спогадів і про людей і про ліс. В лісництві ведеться «родословна» лісничих з 1948року. До речі лісгосп був утворений в 1936році. В лісництві пам’ятають і шанують всіх хто своєю працею вніс маленький вклад в лісівничу справу. Так при лісництві живе жіночка, доля якої переплелася з молодими роками роботи лісокультурницею в лісництві. А на старість її зігрівають стіни рідного лісництва.
Пригадує свою першу посадку лісу в 52 кварталі. Зараз тим соснам і березам вже 49 років. Серце радіє, коли бачить цей ліс. Ось що значить якість посадки! Тоді люди в лісництві ставилися до роботи сумлінніше, подекуди, можна сказати, душу вкладаючи у зроблене.
Є в урочищі Коровний хутір особливе місце. Там ростуть 14 двохсот пятидесятирічних дубів. Буваючи там по роботі не проминає нагоди постояти біля них, згадати минуле, як вже в юності з друзями ходили сюди, збирали квітки сон-трави і дарували дівчатам.
Славиться Новоборовицьке лісництво своїм тепличним господарством, де на площі 0,10 га вирощується 360 тис. шт. стандартного посадматеріалу. Є досвід по створенню лісових культур посівом. 55 га сіяних соснових культур, створених на протязі 25 років, конкурують з садженими і почувають себе досить непогано. Важкою працею було заліснено 250 га пожарищ в борових та суборевих умовах місцезростання. Приїджають в Новоборовицьке лісництво за декоративним посад матеріалом.
Та найбільша гордість ветерана в тому, що палку любов до лісу, високо-професійні навички і хист передав синові Сергію. Нині Сергій Михайлович Аніщенко очолює ДП «Городнянське лісове господарство» - одне з найбільших в Чернігівському ОУЛМГ. А ще його гордість-троє онучат-козаків, найменшому з котрих, Костикові, лише три місяці. Хтозна, можливо, саме йому й випаде продовжувати згодом дідусеву праведну трудову стезю в новоборовицьких лісах.
Пощастило у житті тому, хто зустрічає у своєму житті чудових наставників. Для Михайла Климентійовича таким наставником був лісничий М.І.Івашина. А вже давно він і сам став наставником десятком інших лісівників, котрі нині трудяться в лісівничій галузі не лише в області, ай по всій Україні. Побажання молоді: «Любіть ліс  тоді й робота  буде  в  радість»
Інженер по лісовідновленню ДП «Корюківське лісове господарство»
І.Вацеба

Про Тосенка Миколу Миколайовича

Тосенко Микола Миколайович (1938р.) Закінчив Буда-Кошелівський технікум. Заочно Брянський технологічний інститут. У 1961 році прийшов пом. лісничого Брецького лісництва до лісничого Вергельського Василя Івановича. В 1968 р. стає лісничим даного лісництва. З 1972 року по 1985 року працює старшим інженером лісових культур. З 1985 по 1988 рік головним лісничим. З 1988 по 1996 – лісничим Андрониківського лісництва. З 1996 – мисливствознавцем. Загальний стаж роботи в лісгоспі 47 років.
Думка про теперішній стан лісів: «Погіршився санітарний стан лісів»

Про Ковтуна Миколу Петровича

Ковтун Микола Петрович - прийшов працювати в Єлінське лісництво 16.03.1960 року. Лісництво відносилось до Городнянського лісгоспу. Лісничим був Овчинник П.М. До 60 років лісництво було в доміку. На той час було 3 майстерських дільниці (3 майстра), 10 обходів (10 лісників), 1 майстер по лісовим культурам. В лісництві було постійних 6-7 робітників. В роботі допомогали колгоспи. В лісництві були коні-6 голів, 4-5 волів. Був конюх, їздовий. Після Овчинника, якого перевели в Тупічевське лісництво, лісничим став Подоліч П.О. Коли він був переведений в Городню, лісничим став Машталєр В.П. Гута була підсобне господарство Корюківського лісгоспу. В 60 роках відбулося укрупнення лісгоспів і Єлінське лісництво перейшло в Корюківський лісгосп. Микола Петрович став пом. лісничого. Лісничий Машталєр. Коли лісничого перевели в Климовський район, лісничим Єлінського лісництва став Андрійченко, потім Ковтун М.П.А пом. лісничого був Данильченко А.І. На той час в лісництві було 5-6 грибоварних пунктів.

Про Авдієнко Мефодія Івановича

Авдієнко Мефодій Іванович - гол.інженер Корюківського лісгоспу з 1972 по 1975рр. З 1975 по 1980рр. - голова профспілкового комітету. З 1987 по 1994 рр.-старший інженер по охороні праці.

Про Корінь Надію Іванівну

Спогади Корінь Надії Іванівни – секретаря – машиністки ДП «Корюківський лісгосп» Трудовий стаж – 37 років, пенсіонерка з 2012 року.
Шевченко іван Акимович рідний дід Корінь Надії Іванівни. Прожив до 100 років. Помер в лютому 1976 року. Робив до 80 років лісником Андрониківського лісництва і передав обхід Дубовку С. Л. Майстром у Шевченка І.А. був Шульга. Дід був дисциплінований, не пускав у ліс навіть рідних за хворостом. Коли зустрів у лісі дочку сказав: «Ти що прийшла батьківщину красти!?». Мав 5 дітей.
Дядько  Шевченко Лука Іванович - десятник Корюківського лісницва працював у післявоєнний час і до пенсії. На пенсію вийшов у 70-роках.

Про Назарова Степана Федоровича

Спогади Зої  Шматок бувшого  головного  редактора газети «Маяк»
Мій батько Назаров Степан Федорович працював інженером лісових культур в Корюківському лісгоспі з 1936р. Мав великий досвід роботи у лісництвах Вінницької та Полтавської області. Він закінчив нижчу лісову школу в Черкасах ще у 1914 році. У новостворений лісгосп був переведений з посади лісничого х. Ніжинець, урочище Лебехове, Андрониківське лісництво. Це лісництво мало гуртожиток, пекарню, магазин. Вирощували ліс і боролися з бандитами, навіть у голодні роки люди були ситі. Завдяки турботі Назарова в лісництві надали притулок багатодітній родині Ковтунів з Полтавщини, яка опухла від голоду. Федосій Ковтун був відмінним працівником і до смерті не розлучався з С.Ф.Назаровим, якого вважав за брата. С.Ф. Назаров був заарештований на робочому місці в лісгоспі 23 вересня 1937 року Корюківським РВ НКВС УРСР як ворог народу. Разом з ним арештовували ще двох спеціалістів – Володимира Бездольного та Лясковця. Назаров повернувся в рідні місця лише через 10 років. Бездольний і Лясковець десь загинули. Реабілітований Степан Федорович у січні 1958 році. Після сталінських таборів у 1947 році директор Корюківського лісгоспу Горовий призначив Назарова лісничим Перелюбського лісництва. Лісництво було розташовано в невеликому будинку, де мешкав і лісничий з сім’єю. У лісництві був сліпий на одне око бухгалтер Митрофан Борисенко і сліпий теж на одне око кінь. З лісгоспу часто приїздили спеціалісти. Для лісничого була велика проблема нагодувати їх. Села голодувало, але люди ділилися хлібом і ніхто з Перелюба не їхав голодним.
С. Назаров добре знав лісову справу. Для поліпшення роботи працівників лісництва спеціально придбав на західній Україні породистих і витривалих коней. Мабуть, в обмін на деревину. За таке порушення його перевели в  Тихоновицьке лісництво, а коней забрали в лісгосп. У Тихоновичах Назаров працював деякий час лісничим. Помічником у нього був Дмитро Аксентійович Турчин, який згодом став директором лісгоспів Городні і Борзни. На пенсію С.Ф. Назаров пішов з Радомського лісництва.
А лісництва в Лебеховому вже давно немає. Воно в іншому місці стало Андрониківським. Старе згоріло від рук фашистів, які мстили лісовим хуторянам за допомогу партизанам, кілька людей по звірячому вбито, лежать там у братській могилі.

Про Сороку Миколу Івановича

Сорока Микола Іванович прийшов працювати в лісгосп в грудні 1972 року інженером – технологом плодоконцерного цеху. До 1975 року тривало будівництво цеху. Першу продукцію колектив цеху випустив у квітні 1975 року – сік березовий 32 тони. Темп виробництва нарощували, асортимент продукції розширився до 21 найменування. В 1980 році плодоконсервний цех за асортиментом випускаємої продукції зрівнявся з Корюківським заводом продтоварів. В рік випускалось: гриби мариновані – 180 – 200 тон, сік березовий 180 тон, сік яблучний -100 тон, напій груші дички – 140 тон, напій шипшини - 30 тон, солянка грибна, соус томатний, консервовані помідори, огірки, мед штучний, перетерті горобина, чорниці, смородина, Колектив цеху 20 чоловік. Випускаєма товарна продукція по лісгоспу в 1985 – 1990 роки 2 млн, 100 тис.руб, то цех довав із них 540 тис. руб. Основний споживач Чернігівукроблбакалія. Цех без збоїв працював до 1992 року. Микола Іванович Сорока пропрацював в лісгоспі на різних посадах 38 років, з них 14 років начальником плодоцеху.

Про Раду Івана Павловича

Рада Іван Павлович (1926-2006). 1969-1993 роки - старший інженер лісового господарства Корюківського лісгоспу. Закінчив Українську академію сільськогосподарських наук. Трудову діяльність розпочав майстром лісових культур в 1955 році Холменського лісництва. Також працював на посаді майстра лісових культур лісгоспу, пом. лісничого, інженером по переробці деревини, головним лісничим Семенівського лісгоспу.

Про Лесика Степана Андрійовича

Лесик Степан Андрійович закінчив Львівський лісотехнічний Інститут. В Корюківський лісгосп прийшов працювати в 1975 році на посаду головного Інженера. Загальний трудовий стаж в лісгоспі 32 роки в т.ч. головний інженер 26 років

Про Коленченка Дмитра Степановича

Коленченко Дмитрій Степанович (1925 року) з 1960 року працював в Єлінському лісництві з 1960-1969 роки лісоруб даного лісництва, а 1969-1986 рік працював вздимозборщиком живиці, звільнений в зв’язку з виходом на пенсію. За добру роботу має багато благодарностей.

Про Богдановську Марію Тітовну

Богдановська Марія Тітовна працювала лісокультурницой з 1970 року по 1989 рік Андрониківського лісництва.

Про Надточія Василя Ісаковича

Надточій Василь Ісакович народився 1930 року. Розпочав трудову діяльність з 17–річного віку, загального трудового стажу в лісгоспі 46 років. 1972-1973 лісничий Брецького лісництва.